За словами Міністра регіонального
розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолія Близнюка, потреби галузі
ЖКГ оцінюються в 700 млрд. грн., що в десятки разів перевищує
можливості держбюджету. Зокрема, бюджетний запит відомства на поточний рік
склав 20 млрд. грн., або 2,9% від загальної потреби, з яких було виділено
всього 64,4 млрд. грн. (32% від запитуваної суми). Разом з тим, із передбачених
на перше півріччя 1,5 млрд. грн. профінансовано менше 0,3 млрд. грн., при цьому
з десяти бюджетних програм чотири не фінансувалося взагалі.
Втім, на 2013 рік Мінрегіон пропонує
збільшити бюджетний запит до 41 млрд. грн. Стає очевидним, що фінансування
реформи галузі з держбюджету, у тому числі програм з модернізації комунальної
теплоенергетики – не підйомне фінансове навантаження. При цьому розраховувати
на вирішення проблем галузі за рахунок коштів міжнародних фінансових інститутів
також не доводиться – фінансування Всесвітнім Банком та ЄБРР окремих проектів з
модернізації на умовах кредитування кардинально не впливає на
фінансово-економічний стан галузі в цілому. Висока вартість таких проектів і
тривалі терміни їх окупності роблять галузь непривабливою і для українських
банків. А неефективні механізми тарифного регулювання, низька платіжна
дисципліна споживачів і динаміка зростання цін на енергоносії ставлять сектор
комунальної енергетики на межу виживання. Стратегічні інвестори, готові вкласти
кошти в теплопостачання аж ніяк не балували галузь увагою – до останнього
часу...
Починаючи з весни 2011 року, події, що
відбуваються в секторі комунальної теплоенергетики, стають одними з найбільш
актуальних в масштабах всієї країни. Реструктуризація НАК «Нафтогаз України»,
приватизація ТЕЦ, а в перспективі і ТКЕ, заяви про переведення
теплоенергетичних підприємств з газу на вугілля, держгарантії під китайський
кредит на суму майже $ 4 млрд. для впровадження газозамінюючих технологій – лише
основні ініціативи уряду щодо реформування галузі.
Особливі обставини, в яких доводиться
діяти Україні, обумовлені не тільки бажанням знизити залежність від поставок
російського газу або прагненням передати в приватні руки збиткові підприємства,
але і кризовою ситуацією, що склалася навколо галузі. У ситуації, коли
переговори по газу з Росією, і з МВФ – з питання підвищення тарифів зайшли
в глухий кут, уряд змушений шукати партнерів в особі національних ФПГ. Передача
ТЕЦ в приватні руки на умовах оренди – відома в Україні практика, але
ефективність подібних схем з точки зору залучення інвестицій досить низька.
Нинішній етап реформи ЖКГ передбачає два основні підходи до модернізації ТЕЦ:
приватизація і концесія.
Першим значним досвідом концесії в
комунальній теплоенергетиці стала угода по ДП «ТЕЦ-2 «Есхар», внесена, згідно з
постановою КМУ № 1060, до переліку об'єктів, які можуть передаватися в
концесію. У квітні 2012 року концесійний договір по ТЕЦ «Есхар» був укладений.
Єдиним учасником конкурсу стала київська «ДП нафтогазовидобувна компанія»
(засновник – британська «DV Corporation Ltd.». За даними учасників ринку,
власників компанію пов'язують з групою Дмитра Фірташа). Цікаві фінансові деталі
операції: «ринкова вартість» ТЕЦ-2 «Есхар», при річному обсязі реалізації 372 млн.
грн., оцінена в 54 млн. грн. (що менше дебіторської заборгованості ТЕЦ – 55 млн.
грн.), а сума інвестиційних зобов'язань концесіонера на 2012-2015 роки – 52 млн.
грн. Згідно з урядовою постановою № 713, до кінця 2012 року в приватні руки
перейдуть ще чотири ТЕЦ. Найближчим часом ФДМУ виставить на продаж 100% акцій
Дніпродзержинської, Херсонської, Одеської та Харківської ТЕЦ-5. Загальна
вартість пакетів акцій підприємств – 395 млн. грн. Досвід проведення конкурсів
в енергетиці підказує, що ціна продажу перевищить стартову не більше ніж на
10%.
За аналогією з ТЕЦ «Есхар» можна
очікувати від покупця вкладень близько $ 15-20 млн. на рік. Але ця сума – крапля
в морі існуючих потреб. Модернізація Харківської ТЕЦ-5 вимагає близько $ 200 млн.,
а в три інших підприємства необхідно вкласти мінімум – $ 50 млн. Чи готові
українські ФПГ інвестувати такий капітал у ЖКГ, а якщо ні – в чому полягає
привабливість ТЕЦ для бізнесу?
Головним рушійним мотивом для ФПГ, що
діють в теплоенергетиці, крім очевидної переваги – гарантованого збуту вугілля, є
когенерація. Адже крім теплопостачання, теплоелектроцентралі також виробляють
електроенергію. Приміром, придбання чотирьох ТЕЦ холдингом ДТЕК (група СКМ),
збільшить генеруючі потужності компанії на 40%. З урахуванням неминучого
підвищення тарифів на електроенергію, ці інвестиції окупляться в самий
найближчий час.
Когенерація електроенергії на ТЕЦ
|
|
ДТЕК («Східенерго», «Дніпроенерго», «Київенерго» та «Західенерго»)
|
1820 МВт
|
Харківська ТЕЦ-5
|
540 МВт
|
Херсонська
|
80 МВт
|
Одеська
|
68 МВт
|
Дніпродзержинська
|
60 МВт
|
Всього:
|
2568 МВт
|
При цьому питання про
те, наскільки значущими для приватного власника будуть інтереси споживачів
тепла залишається відкритим. Аналіз структури реалізованої продукції ТЕЦ
показує: боротися за економію теплової енергії виробник не стане.
Структура реалізованої продукції ТЕЦ у 2011 р., (млн
грн)
|
||
Електроенергія
|
Теплова енергія
|
|
ДТЕК (ТЕЦ-5 и ТЕЦ-6 «Київенерго»)
|
794 (73%)
|
299 (27%)
|
Харківська ТЕЦ-5
|
1528 (88%)
|
193 (12%)
|
ТЕЦ-2 «ЕСХАР»
|
367 (99%)
|
3,6 (1%)
|
Питома вага
теплогенерації в обсязі продукції інших ТЕЦ приблизно така сама – від 5 до 10%.
Розраховувати на інтерес інвестора до підвищення загальної енергоефективності галузі
не доводиться, тим більше що на ТЕЦ припадає 10-15% втрат. Решта – тепломережі
(15-20%) і споживачі (до 40%).
Таким чином, умови, на яких
будуватиметься партнерство приватних інвесторів і держави тільки формуються.
Експерти оцінюють теплоенергетику як галузь з високим інвестиційним
потенціалом, але в той же час, існують серйозні бар'єри для приватних
інвестицій. До ризиків, що знижує привабливість комунальної енергетики можна
віднести:
Політичні та правові. Реформістські зусилля
залежать від зовнішньополітичної обстановки, а питання економічного
обґрунтування тарифів тісно пов'язані з виборами, що знижує темпи змін, робить
їх компромісними. Приватизація в теплоенергетиці проводиться окремими рішеннями
уряду, реформа не зустрічає підтримки політичних партій і розуміння в
суспільстві, що не гарантує її незворотності.
Фінансово-економічні. Довгострокове
інвестиційне планування в галузі ускладнене відсутністю інвентаризації активів
ТЕЦ і ТКЕ. Складність оцінки активів теплогенеруючих та теплопостачальних
підприємств пов'язана з тим, що знос їхніх основних фондів становить понад 90%.
При цьому ринкова вартість збиткових, а значить, не мають виходу на фінансові
ринки, комунальних підприємств, визначена бути не може. Партнерство з ФПГ,
здатними провести технічне оновлення великих ТЕЦ, в перспективі може стати
бар'єром на шляху реформ. Зайнявши найбільш прибуткові ніші, енергокомпанії
навряд чи будуть зацікавлені вкладати в теплоенергетику, а також тепломережі,
для яких терміни окупності – довше, а норма прибутку – нижче. При цьому в
Україні не створено дієвих стимулів для залучення інших, в т.ч. іноземних,
інвесторів.
Ринкові і технологічні. Ринок
комунальних послуг не може функціонувати без відмови від збиткових для галузі,
дотуються державою тарифів. У той же час, необхідно підвищення рівня
енергоефективності, оскільки коливання попиту при відсутності гарантій
мінімального рівня закупівель (для виробника) і якості послуг (для споживачів)
роблять довгострокові вкладення в теплоенергетику ризиковими. Впровадження
нових технологій, що збільшують ефективність ТЕЦ, проблему в цілому не вирішує –
без комплексної енергозберігаючої програми галузь
залишиться дотаційною. Не отримуючи прибутки від зростання вартості активів в
збиткової галузі, інвестори не будуть зацікавлені в подальших
капіталовкладень.
Оцінюючи перспективи участі приватного
капіталу в комунальній енергетиці, варто також звернути увагу на проблему
інвестиційної стратегії. Очевидно, що вибір між приватизацією і концесією
потребує чіткого обґрунтування. Продавати активи, передавати їх в довгострокове
управління, або ж залишати в руках держмонополій? Визначення чітких критеріїв,
умов та гарантій дозволить виявити проблемні зони, точніше прорахувати ризики і
сконцентрувати зусилля партнерів на тих напрямках, які забезпечать досягнення
максимального економічного ефекту на взаємовигідних умовах.
Новини по темі
13
Вересня 2012 p. 17:40 Україцям назвали ціну за російський газ (1381)
Читайте
також:
Олександр
Даль 10 Вересня 2012 p. 08:00
Немає коментарів:
Дописати коментар